Доповідь виголошена 25 листопада 2010 року у Київській православній богословській академії на науково-практичній конференції на тему: «Псевдоправославні угрупування на території України» студентом 4 курсу ВДС  Долінським Сергієм Вікторовичем.

Ольга Асауляк  ніде прямо не заперечує християнське вчення  про Бога і навіть погоджується з ним. Вона визнає Його як Трійцю, допускаючи при цьому нерівність іпостасей між собою. Називає Бога Творцем Всесвіту і т.д., але доповнює це вчення своїми поширеними тлумаченнями, які входять у пряме протиріччя із християнським вченням, спотворюючи його.

Важливе для кожної віруючої людини вчення про Бога не подається в книгах О. Асауляк в систематичному порядку, а розпорошене по всьому матеріалу частинами, фразами, викладається, як щось давно зрозуміле  і другорядне. Такий спосіб не дає можливості учням критично оцінити подану інформацію, систематизувати та порівняти її з традиційним християнським розумінням.
Бог, згідно з вченням О. Асауляк, це є "розумно-духовна сутність, яка складається із живих духовно-інтелектуальних мислячих матерій. Органами, нервами, тканинами Бога-Творця є цивілізації, зоряні системи, галактики на тонких планах буття. Розумні істоти — є мікроструктури великого організму, які живлять своєю енергією всі системи цілого.  "Вселенський Син Логос вічно народжується на межі духоматерії нових циклів від Найвищого Духа і вічно вертається до Отця, повертаючи через Себе преобразовану матерію світобудови як частину, отриману від Матері Світу. Син Логос не розчиняє взяту від Матері частину. Повертаючись до Отця, Він залишає її в собі як Особистість, котра в Тройці зберігає неповторне світло кожної  істоти. Тому з точки зору О. Асауляк  треба поклоняємося не тільки Тройці, але і Матері — заплідненій Духом матерії. Найвищий Розум створив душу планети для запліднення Променем Божественних Енергій заради зачаття і зрощування плоду Своєї Любові.  Матір Світу зачала плід Любові від Всевишнього. Отець Вселенних повторює свій творчий акт у кожній живій істоті жіночої статі! Чоловік при цьому виступає провідником Духа, активним початком по відношенню до жінки, яка виконує роль світової Душі.
О. Асауляк говорить  про еволюцію Церкви і у зв’язку з цим потребу час від часу переглядати святі і непорушні догмати, оскільки для неї  форма догмата не є абсолютна істина, а лише словесне вираження цієї істини.  Інколи догмати Церкви вона називає «негативом менталу», який "вступає в суперечку з чистою інформацією «духовних сфер», котрою, звичайно, володіє О. Асауляк. Власне, в усіх своїх книгах О. Асауляк веде нищівну і тотальну війну з догматами Церкви, навіює зневажливе ставлення до них своїм послідовникам.
Особливістю вчення О. Асауляк є те, що вона видає його в цілому за вищу стадію розвитку християнства,подає як «надрелігійне християнство». Спрямовуючи своїх учнів до храмів, вона дає їм окультне тлумачення всього побаченого там.
Окрім значної теоретичної бази у вченні О. Асауляк існує розвинута практична сторона. В ній акцент робиться на певну практику досягнення особливого «духовного» стану, при котрому відбуваються «духовні» споглядання (інакше називається «інсайд», від англ.— «внутрішній», «проникнення в середину»). За словами самої О. Асауляк, «інсайд» — це входження в середину свого сердечного храму. Це споглядання своїх внутрішніх структур. Це діалог зі своєю душею, з клітинами своїх органів. Це спілкування з Ангелом-Охоронителем і можливість пробудження своєї внутрішньої людини, через яку встановлюється прямий зв`язок зі Спасителем.  За вченням Церкви, правильна молитва несумісна з уявою. Необхідно вводити розум в слова молитви, нічого не уявляючи, відсікаючи всі думки та образи. Уява — це область людського єства, яка найбільш доступна демонічній дії.
У кожного вчення є свій дух покровитель. У вчення О. Асауляк цього духа вона називає «ієрархом» і ототожнює з Ісусом Христом. О. Асауляк вважає себе «ретранслятором» інформації свого космічного вчителя. Він надиктовує їй цілий ряд лекцій. Можна сказати, що якогось особливого визначеного вчення він не «ретранслює», а повторює стародавні єретичні думки, використовує суміш термінів і понять із різних релігійних систем.
Розглянувш основні положення вчення Ольги Асауляк, можна зробити наступні висновки:
1. Після нічних голосів «невидимих друзів» Ольгою Асауляк був обраний окультний шлях проникнення до невидимого світу. До Церкви вона ніколи не належала і православного шляху не знала. Маючи медіумічні схильності, вона легко прийшла до стану глибокі омани та прелесті.
2. Утворена О. Асауляк ШЄП має на меті зруйнування християнського світогляду і виступає як плацдарм для боротьби з Православною Церквою.
3. В наверненні до ШЄП і подальшому навчанні в ній використовуються сектантський метод: «мета виправдовує засоби».
4. Вчення О. Асауляк про Бога носить яскраво виражений пантеїстичний характер, наслідує древні єресі «оригеністів» та ін. Весь світ для неї є породженням із сутності божества.
5. Зло є необхідністю і утворюється одночасно з добром; вводиться поняття еволюції ангелів та інших істот, заперечується пекло та ін.
6. Принижується роль Христа і відчайдушне заперечується істинність Церкви Христової та необхідність церковних Таїнств.
7. Пропонується своя «антицерква» (ЄВЦ).
8. Спотворюється природа людини і навіюється думка, що людина повинна стати на землі богом без Бога.
9. Використовуються магічні практики окультизму -інсайди.
10. Вона закликає вступати у спілкування з бісами (кураторами).
О. Асауляк є шкідливим і згубним не тільки для кожного православного християнина, але і для всієї Церкви. Воно сугубо єретичне, навіяне  дияволом з метою відірвати немічних у вірі людей від Християнської Церкви, від джерела спасіння, зробити їх ворогами Божими, і тому не може бути православним ні в теоретичній частині, ні в практичній. Школа О. Асауляк — це чітка методика руйнування християнського світогляду, її диявольські напади спрямовані у першу чергу на найважливіші положення та догмати Православного вчення.
По суті, школа О. Асауляк стала небезпечною сектою в надрах Православної Церкви, де послідовники О. Асауляк, не будучи приналежними до Церкви, хочуть користуватися її благодатними дарами та претендують на пізнання земного і Божественного світу. Християни, які з прихильністю ставляться до вищезгаданого вчення, наражаються на небезпеку позбавити себе вічних благ і спілкування з Христом у Царстві Небесному.

Поділитися з друзями